Багато ініціатив по стовренню Агенцій регіонального розвитку в Україні в останні роки померли так і не народившись. Нашій команді цікаво було розібратися з проблемами, котрі цьому процесові посприяли і досі активно сприяють.
Кілька тижнів поспіль в соцмережах ми проводили опитування, дискусії на цю тему і от що в підсумку виокремили як ключові проблеми в створенні Агенцій регіонального розвитку та інституцій оточення бізнесу вцілому.
1. Низький рівень поінформованості про перспективи розвитку регіону чи громади через створення інституцій оточення бізнесу.
На місцях дуже часто відсутнє розуміння того, що таке регіональний розвиток, для чого він потрібний усім мешканцям певного населеного пункту або території. Часто під регіональним розвитком розуміють щось своє і розглядають цей процес лише під кутом отриманння преференцій для власного бізнесу, наприклад.
Ініціативи по створенню Агенції регіонального розвитку (АРР), як правило, виникають внаслідок знайомства з успішним зарубіжним досвідом. При зіткненні з місцевою специфікою ілюзії розвіюються і ініціатива провалюється.
Для того, щоб запустити інституцію регіонального розвитку, потрібно залучитися підтримкою громади, або, як мінімум – стейкхолдерів.
2. Робоча і успішна модель АРР - де її взяти?
Навіть дипломовані фахівці з регіонального розвитку, які чітко розуміють, що це і для чого, встигли попрацювати практично над темою, не мають комплексного уявлення про таку модель. Для того аби ініціатива не лишилася лише утопічною ідеєю треба дати собі відповіді на кілька питань: як створити модель, у якій я як ініціатор, можу самореалізуватися як фахівець і допомогти самореалізуватися іншим фахівцям? Як зробити модель не дотаційною, а як мінімум – самоокупною, як максимум – прибутковою? З чого почати? Як презентувати таку модель загалу, щоб говорити зі стейкхолдерами не взагалі, а предметно? Як заручитися підтримкою влади, довівши, що така інституція буде діяти в її інтересах? Де взяти команду для успішного старту діяльності?
Успішна модель АРР можлива лише при стратегічному підході до справи. І якщо ви бачите відповіді на вище перераховані питання - вперед.
3. Фінансування на початковому етапі.
АРР, які фінансуються з бюджету, мають загальну «родову травму»: на позиції фахівців, здебільшого, залучаються «свої люди», які не знають, що робити. Згодом для реалізації поставлених завдань вони залучають за гроші фахівців зі сторони, котрі знають, що робити, але ефективність такої діяльності – мінімальна. По суті – виконуються посередництво при розподілі бюджетних коштів і імітація ефективної роботи.
Інший шлях – переконати бізнес фінансувати АРР хоча б на початковому етапі. Але, як ми знаємо, залучення в регіон дотацій і інвестицій – процес непростий і тривалий. Відповідно, бізнес, не бачачи швидких результатів, скасовує фінансування.
Потрібно мінімізувати привязаність до бюрократичних структур, а до інвестування залучати бізнес, котрий з діяльності АРР може отримати свої вигоди - якісний консалтинг, допомога у пошуку партнерів, вихід на нові ринки, навчання персоналу і т.д.
Тільки все це починається з розробки стратегії Агенції, плану діяльності (який би зацікавив потенційного інвестора), пошуку команди, здатної реалізовувати такого типу діяльність. Бажано з практичними навиками залучення дотацій.
4. Кадрові проблеми.
Два питання: де взяти проектних менеджерів і чим їм платити? Дуже болюче питання, рівня «дурної безкінечності». Без хороших проектних менеджерів не буде грантових проектів, а отже – доказової бази про результативність роботи. Але на старті, доки проекти не «вистрілять», треба цих менеджерів найняти, причому не на мінімальну з\п. І терпляче їм платити, поки вони написують проекти без гарантій, що ці проекти будуть підтримані, або – чекати кілька років, доки трапиться відповідний конкурс, або запуститься уся система після підписання грантової угоди. Самі проектні менеджери не хочуть чекати приходу грантових грошей і не дуже прагнуть працювати в підтриманих проектах, тому варіант роботи за цю перспективу відкидають. Плюс – людей такого рівня підготовки – одиниці. Анекдотична ситуація в в одній із наших партнерських організацій: НДО отримує підтримку проекту, в бюджет якого включена суттєва ставка для фахівця з фандрейзингу з переліком компетенцій. Починають шукати фахівця – в усьому регіоні немає не те що людини такого рівня професіоналізму, який вони збиралися відібрати на конкурсі, а навіть хоча б мінімально підготовлених фахівців.
Якщо не можете знайти - треба навчити і запропонувати такі умови праці, від яких важко буде відмовитися... якщо людина/люди справді того варті. Це інвестиція на роки.
5. Питання власного внеску в проектах.
Невелика кількість українських організацій має змогу і готова це зробити. Тому, навіть дуже привабливі на перший погляд проекти відкидаються через брак організацій, які підходять за умовами конкурсу і можуть забезпечити власний внесок.
Варіантів кілька - небідний партнер; кредит; зацікавлена в реалізації проекту третя сторона (громада, наприклад).
Підсумовуючи:
1. Ідея і команда, готова її реалізовувати
2. Системне бачення та стратегічне планування
3. Пошук надійного інвестора
4. Інформаційна кампанія, яка всім і кожному в регіоні доступно пояснить: що?чому?навіщо? а головне - за чиї гроші?..
5.Ну і безперервне навчання, отримання закордонного досвіду (не лише на початку діяльності, а впродовж всього шляху)
Ну і варто не забути, що вже і в Україні є успішні моделі АРР.
Хто шукає, той знаходить.
Ми з радістю поділимося контактами та успішним досвідом подібних інституцій - https://www.ceasc-bw.com/products/stazhuvannya-institutsiji-otochennya-25-27-11-2018-irpin-khmelnitskij-kijiv/
Маєте питання?
Пишіть:
+380971599644 (viber)
https://www.facebook.com/ceasc.bw
Ольга Горкавчук
#вчимосязceasc
Коментарі